Сльоза покотилася... Сльоза покотилася, повільно так зачепилася за вію. Як кішка тернулася об неї, затрималась на хвилинку, а потім стрімголов кинулася донизу і... її не стало.
Я згадую свою жінку, не дружину - жінку, можна навіть сказати жінку своїх мрій. Вона так чітко потрапила своїм маленьким, безжалісно-гострим каблучком в моє серце, що мені не дуже й хочеться її згадувати. Мені холодно, сумно і дуже-дуже боляче, але я вдячний неймовірно вдячний за пристрасний спалах емоцій. З цієї бурі народжувався всесвіт. Я вдячний за кохання, вдячний за життя...
Сльоза покотилася, зачепилася за вію... Вона впала і розбилась, тільки холодок на щоці ще деякий час нагадував про неї.
Немає коментарів:
Дописати коментар