Оце сходив якось на парочку-трійку побачень і знову ловлю себе на думці, що яка ж все-таки приємна штука - жіноцтво. От вона ніби нічого такого і не робить, просто сидить коло тебе на лавочці, а щось невидиме, але дуже-дуже приємне гріє, змушує присунутись ближче. Сонечко вже не пече, навколо пташечки, трава така зелена-зелена, і в середині, коло серця стає так хороше-хороше. Раптова пауза у розмові не гнітить, можна просто посидіти і помовчати, насолоджуючись приємною хвилинкою. Жінка заворожує, затуманює, можливо заморочує лише будучи поруч, лише посміхаючись, лише торкаючись мене, лише...
Вони так цікаво пахнуть. Кожна по-своєму, але кожна обов'язково приємно. Я люблю запам'ятовувати їх запах. Іноді з часом обличчя трохи розмивається у пам'яті, але запах я чомусь не забуваю.
Кожна з них має свою таємну зброю - особливий такий погляд, який має просто збивати мене з ніг - смішні вони. Однак через цей таємний погляд розкриваються їх очі, і тут у мене й справді починають ноги підкошуватись...
У них ніжна шкіра. Я торкаюсь своєї і з впевненістю стверджую - моя не йде ні в яке порівняння.
У них трохи дивне сприйняття дійсності, але це лише додає шарму... Хоча буває й створює купу і ще мішечок проблем, але так життя стає динамічніше й цікавіше.
Миле жіноцтво, я люблю вас на запах, люблю вас на дотик, люблю ваш вигляд і ваші іноді не зовсім зрозумілі вчинки. Я просто люблю вас, жінки!
Немає коментарів:
Дописати коментар