Когда тебе не холодно.

Ты лежишь, тебе немного зябко. Ты пытаешься согреться, свернувшись "калачиком" и плотно закутавшись в одеяло под самую шею. Оно немного мешает, лежа на шее плотным комом, но так кажется теплее. Я захожу, ты почему-то делаешь вид, что не замечаешь меня, кажется, что ты спишь. Секунд двенадцать я просто смотрю на тебя, хотя нет, не просто смотрю - любуюсь. Ты кажешься комочком под одеялом, но я то знаю - какая ты... Я знаю твои пальчики, ямку под коленкой, острые локотки и запах... м-м-м... запах твоих волос. Я тихонько подхожу и беру твою руку. Целую большой палец, затем мизинчик, ладошку, затем выше, выше, выше... Вот уже и локоть пройден, плечо (я люблю твоё плечо) и наконец шея. Ты не выдерживаешь и поворачиваешься, ты улыбаешься, тебе уже совсем не холодно... 

Ты так красива, когда тебе не холодно и я обожаю тебя согревать.

Чому старе кохання дуже полюбляє нагадувати про себе?

        Чому старе кохання дуже полюбляє іноді нагадувати про себе? Воно наче древній, давно вже не діючий, порослий лісом вулкан, що несподівано вибухає і нищить простір довкола себе. Може йому не вистачає тієї радості, страждань, насолоди, сліз, посмішок, одним словом - емоцій? Воно ще не висмоктало їх всі, і, неначе стародавній ідол, вимагає нову жертву? А можливо (хоча мені в це і не дуже віриться) воно просто "не знає, що робить"?.. 
        От що напевно можна сказати - такий "камбек" починається дуже приємно і максимально насичено. Мчить, як експрес, без зупинок, пристрасть вирує, вже не потрібен "ознайомчий" період - про все вже відомо (напої, кіно, розмір взуття, місце, до якого краще не торкатися...), і залишається тільки насолоджуватися стосунками, одне-одним... 

          А потім розрив... Завжди розрив, раніше чи пізніше але завжди. Це не теорема - аксіома, яку не потрібно доводити. Можливо у всьому винна та бурхливість, з якою процес відбувається? 

          Цікаво, але і в цей другий раз боляче. Серце приховує якусь таємницю, бо воно якимось чином прив'язується, хоча ніхто ніяких надій на ці стосунки не покладав і... І ми взагалі цивілізовані люди, намагаємося нічого не приховувати, не нав'язувати ніяких правил і умов - просто гарно проводити час. Але ж ця "сердечна" таємниця...

                   З іншого боку - краще спробувати...