неділя, 17 грудня 2017 р.

Спомин без надії

Насупилось небо, осипалось листя.
Вітер. І  дощ накрапає.
Спомин, як той діамант у намисті,
Блисне і знову зникає.

Згадка приємна одразу зігріє,
Викличе сонце з-за хмари.
Але аж ніяк не дарує надію -
Тож багатію думками.

У мріях ти поруч, ти разом зі мною,
Твій подих повії лоскоче.
Та завжди ловлю я повітря рукою,
Коли пригорнуть тебе хочу.