Вітер. І дощ
накрапає.
Спомин, як той
діамант у намисті,
Блисне і знову
зникає.
Згадка приємна
одразу зігріє,
Викличе сонце з-за
хмари.
Але аж ніяк не дарує
надію -
Тож багатію думками.
У мріях
ти поруч, ти разом зі мною,
Твій
подих повії лоскоче.
Та завжди
ловлю я повітря рукою,
Коли
пригорнуть тебе хочу.
