Знову холод. Весна здається ніколи не прийде. Вона не потрібна цій землі, як і я буваю непотрібним. Очі розплющуються лише з зусиллям, голову піднять не можу, руки з прив'язаними цеглинами. Краще полежу... Краще вкриюся і ляжу на бік, підіжму ноги, краще спробую заснуть.
Холодно. Не зігріває ні чай, ні ковдра. Вона холодна, вона говорить зі мною через силу, я їй білше не цікавий.
Холодно. Цей холод не зігріти вином, від нього не сховаться під гарячим душем, його треба перетерпіть. Я і терплю.
Дуже холодно. Сподіваюсь це ще не кінець, весна вже от-от прийде...
