Я ненавиджу своє велике пухке пузо (хоч дівчаткам і подобається потицяти в нього пальчиком :), та ніяк не можу отримати над ним рішучу і остаточну перемогу. Люблю я поїсти, люблю, люблю, люблю...
Два тижні "морив себе голодом" (на дієті тобто), а от сьогодні не стримався і стрибнув у прірву. Рибна консерва в маслі, маринована цибулька, домашні яйця і два види сиру з майонезом, викладені шарами у судочку - салат "Мімоза". Зламав цей салат мою волю стрімко і безповоротньо. Як же смачно, м-м... А ще тушена капуста (ну люблю я просту їжу) і, увага, бабка з сиром (запіканка). Вермишель "волосинка", домашні яйця і сир (творог, це я для гостей з півночі пояснюю :), родзинки і чималенький шматок знову ж таки домашнього масла. Це все запечене в духовці і посипане корицею.
Спочатку я взяв маленький шматочок, потім ще такий же, за третім разом насипав нормальну порцію і вперше за два тижні поїв досита. Це було прекрасно. Яка ж смакота, яка насолода. Я не поспішав, жував повільно, смакуючи, закривав від задоволення очі і посміхався. Як мало іноді треба, щоб бути щасливим. В мене мабуть не просто "шлях до серця йде через шлунок", а саме серце знаходиться у шлунку :)
P.S. Щось я розм'як останнім часом. З таким настроєм ще й гроші перестану економити, тьху-тьху... :)
