Скажи мені, Гарненький Носику, чому?..

    Скажи мені, Гарненький Носику, чому миле личко може перевернути світогляд? Чому розум може закіпіти, може збожеволіти, може просто відмовити (по-іншому пояснити такий стан я не можу) від одного поруху вій? 

    Розум - це сила!!! Це найпотужніша річ у всесвіті, чому можливі перебої у його роботі? Чому? Логіка сплюндрована, вона б'ється в конвульсіях... Невже це і є кохання? Невже заради нього треба стільки жертвоприношень? Невже я можу це зробити?..

    Я боюсь...

Чи є у Сонця серце?

        Чи є у Сонця серце?

        Сонечко любить зігрівати прохолодного ранку все живе, може віддати своє тепло яблукові або грушці чи просто лоскотати своїми промінчиками. Інколи воно буває сердитим, але не на довго. Хіба можна бути таким і не мати чогось ніжного, бурхливого, людяного у себе в грудях?..

        Якщо джерело життєдайних сил є лише велетенським бездумним ядерним реактором, я не вірю в таке життя. У такому випадку воно мені не подобається, я відмовляюся від нього, і відчуваю, що так не може бути. Це не так!!! У Всесвіті крім Розуму і Логіки має бути Ніжність і Любов...

        Сонце пульсує... Якщо прислухатись, то чути його шепіт:"... серце, серце, серце ..." А чи може серце бути без любові?..  

Комментарий

Добавить метки